МЕТОД ПРОЄКТІВ ЯК НАЙБІЛЬШ АДЕКВАТНА ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ (за матеріалами засідання педагогічної ради)

"... Проєктне навчання  заохочує та посилює

істинне учіння з боку учнів,

розширює сферу суб'єктивності

в процесі самовизначення, творчості

й конкретної участі..."

В. Гузєєв

Зміни, які відбулися наприкінці XX століття й відбуваються в теперішній час в суспільстві, суттєво змінили усі сторони людського життя, обумовивши нову соціальну ситуацію. Ці зміни знайшли відображення і в характері сучасної освіти - в її спрямованості, цілях, змісті, які зорієнтовані на «вільному розвитку людини», на творчу ініціативу, самостійність учнів, конкурентоспроможність, мобільність майбутніх спеціалістів. 

Однак в реальній освітній практиці сьогодні відчувається невідповідність існуючої системи освіти новим соціально-економічним задачам. Випускники шкіл є недостатньо підготовленими в таких сферах як використання знань для пояснення явищ, пошук, аналіз і інтерпретація інформації, організація комунікації, розв'язок проблем. 

Сучасна освіта, забезпечуючи репродуктивний рівень мислення, не створює умов для формування більш складних рівнів розвитку школярів. Основними ж характеристиками задач, які найчастіше виникають в сучасному житті, є невизначеність, неоднозначність, непослідовність, недостатня надійність інформації, наявність альтернативних точок зору. Саме тому зусилля сучасної освіти повинні бути направлені на формування такої якості знань і навичок випускника школи, яке пов'язано, передусім, з гнучкістю, широтою перенесення в інші ситуації, стійкістю до суперечностей і невизначеності, які дозволяють застосовувати отримані знання при вирішенні задач, відмінних від тих, в яких вони були набуті. Вимоги сучасного суспільства до якості освіти, зміна поглядів на призначення школи, передбачає коригування цільової спрямованості сучасної освіти.

Сьогодні конкурентоспроможність людини на ринку праці багато в чому залежить від його здатності опановувати нові технології, адаптуватися до умов праці, які постійно змінюються. Однією з відповідей системи освіти на цей запит часу є компетентнісно-зорієнтоване навчання, окреслене в Базовому стандарті базової і загальної середньої освіти України. В ньому позиціонуються наступні положення:

– Школа, яка зорієнтована виключно на академічні та енциклопедичні знання, з точки зору запитів ринку праці застаріла.

– Освіту повинно бути націлено на формування у випускників ключових компетенцій, адекватних соціально-економічним умовам.

Введення поняття компетентності дозволяє вирішити типічну проблему сучасних шкіл, коли учні добре володіють набором знань, але мають складності з їх використанням для розв'язання конкретних задач.

Під компетенцією розуміють готовність суб'єкта ефективно зорганізовувати внутрішні й зовнішні ресурси для досягнення поставленої мети. Саме тому мені хотілося б розпочати з визначення різниці між поняттями «компетенція» і «компетентність».

Компетенція в перекладі з латинської означає коло питань, в яких людина добре обізнана, володіє знаннями та має досвід. Компетентна в певній області людина має відповідні знання і здібності, які дозволяють йому обґрунтовано  судити про цю область і ефективно діяти в ній. Компетенція включає сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, вмінь, навичок, способів діяльності), що ставляться до певного кола предметів і процесів, і необхідні для якісної продуктивної діяльності стосовно них.

Компетентність – володіння людиною відповідною компетентністю, що включає його особистісне ставлення до неї та предмету діяльності.

Іншими словами, компетенція - це набір так нам до болю знайомих ЗУНів, а компетентність - це якість володіння ними, це те, яким чином компетенція проявляється в діяльності.

Упровадження поняття освітніх компетенцій в нормативну і практичну складову освіти дозволяє розв'язувати проблему, коли учні в змозі гарно оволодіти набором теоретичних знань, але зазнають значних труднощів у діяльності, яка потребує використання цих знань для вирішення конкретних завдань чи проблемних ситуацій. Освітня компетенція передбачає засвоєння учнем не окремих знань та умінь, а оволодіння комплексною процедурою, в якій для кожного виділеного напряму присутня відповідна сукупність освітніх компонентів, що мають особистісно-діяльнісний характер.

Освітня компетенція – це сукупність змістових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня до певного кола об'єктів реальної дійсності, які необхідні для здійснення особистісно й соціально-значущої продуктивної діяльності.

Компетенції можуть бути ключовими – це опорні набори знань, вмінь, навичок, якостей.

Які ж існують ключові освітні компетентності? 

1. Ціннісно-змістовні компетенції. Це компетенції в сфері світогляду, пов'язані з ціннісними орієнтирами учня, його здатністю бачити і розуміти навколишній світ, орієнтуватися в ньому, усвідомлювати свою роль і призначення, вміти обирати цільові і смислові настанови для своїх дій і вчинків, приймати рішення. 

2. Загальнокультурні компетенції. Учень повинен бути обізнаним, володіти досвідом  діяльності у питаннях національної й загальнолюдської культури, духовно-моральних засад життя людини і людства, культурологічних основ сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, побутової й культурно-дозвільної сфери. Сюди належить і досвід засвоєння учнем наукової картини світу.

3. Навчально-пізнавальні компетенції. Це сукупність компетенцій учня у сфері самостійної пізнавальної діяльності, яка включає елементи логічної, методологічної, загальнонавчальної діяльності, співвіднесеної з реальними об'єктами, що пізнаються. Сюди входять знання і уміння організації цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності

4. Інформаційні компетенції. За допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, факс, комп'ютер, принтер, модем, копір) та інформаційних технологій (аудіо-, відеозапис, електрона пошта, ЗМІ, Інтернет) формуються вміння самостійно шукати, аналізувати та відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати і передавати її. 

5. Комунікативні компетенції. Включають знання необхідних мов, способів взаємодії з оточуючими та віддаленими людьми і подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями в колективі. 

6. Соціально-трудові компетенції означають володіння знаннями і досвідом в сфері громадянсько-суспільної діяльності (виконання ролі громадянина, спостерігача, виборця, представника), в соціально-трудовій сфері (права споживача, покупця, клієнта, виробника), в сфері сімейних відносин і обов'язків, в питаннях економіки і права, в області професійного самовизначення.

7. Компетенції особистісного самовдосконалення направлені на засвоєння способів фізичного, духовного та інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та самопідтримки. До даних компетенцій входять правила особистої гігієни, турбота про власне здоров'я, статева грамотність, внутрішня екологічна культура. Сюди ж входить комплекс якостей, пов'язаних з основами безпечної життєдіяльності особистості. 

Зараз я пропоную вам універсальну гру "Так-ні". Я загадаю дещо, а ви будете намагатися знайти відповідь, ставлячи мені питання. На ваші запитання я зможу відповісти тільки словами «так» або «ні». Увага! Тут лежить предмет, який має деяке відношення до геометрії, його дуже полюбляють діти. Ваші запитання. (Це яблуко, воно має форму сфери, його дуже люблять діти.)

А тепер, поважні колеги, якщо ми з вами поміняємося яблуками, що залишиться в кожного із нас? У кожного із нас залишиться по яблуку. А якщо ми з вами обміняємося ідеями, що буде тоді? У кожного з нас буде по дві ідеї. Так казав і Томас Едісон.

Кожен учитель регулярно задає собі питання: «Як зробити ефективним процес навчання?», «Яка методика буде адекватною сучасній моделі освіти особистості?».

Я теж ставила собі ці питання, поки не прочитала одну китайську притчу. Вона каже: «Скажи мені –і я забуду, покажи мені – і я запам'ятаю, залучи мене – і я навчусь».

Ця китайська приказка стане епіграфом нашої сьогоднішньої з вами розмови.

Перед вами слово ПРОЄКТ. Які асоціації у вас виникають зі словом ПРОЄКТ? (план, задум). Дійсно, проєкт – це план, задум, результатом якого буде щось нове: продукт, програма, книга, сценарій тощо.  

Як виникає проєкт? Перед усім, з ідеї, яка, як правило, народжується в учителя в результаті аналізу роботи с дітьми. Но він таким чином створює проблемну ситуацію, що учню здається, що ця проблема займала його  не менше і він давно намагається її вирішити, але, не знав, як це зробити. Проєкт не обов'язково повинен бути яскравим й масштабним, головне, щоб тема була близькою та цікавою для учня.  Так народжується спільний доросло-дитячий проєкт. Результати можна представить на конкурсі: на рівні класу, школи і вище. Який проєкт буде свідомо виграшний, учителю підказують інтуїція та досвід участі в конкурсах проєктної діяльності. Тому учитель сам для себе вирішує, чого він хоче: научить дитину працювати над проєктом чи перемогти в конкурсі (що, втім, не знижує цінності роботи, а, навпаки, підвищує самооцінку учнів).

Наприклад, можна з'ясувати, як впливають кімнатні рослини на фізичне і психоемоційне становище учня, провести експеримент, а потім розвести в кабінеті ті кімнатні рослини, які позитивно впливають на емоції людини і його фізичне здоров'я. Можна через проєктну діяльність попрацювати у театрі. Результатом будуть створені за якоюсь технологією ляльки, сценарії та спектаклі для першокласників (творча сторона проєкту). Значущість такого проєкту з будь-яких аспектів педагогіки важко переоцінити.

Іншими словами, якщо наука, творчість і соціальне розуміння пов'язані воєдино, то народжується проєкт. 

Як ви вже здогадалися, сьогодні ми з вами поговоримо про метод проєктів – як про спосіб переходу від ЗУНів до ключових компетенцій. 

Метод проєктів привернув увагу педагогів ее на початку 20-го століття. Сьогодні метод проєктів є одним із найпопулярніших в світі, оскільки дозволяє раціонально сполучати теоретичні знання та їх практичне застосування для вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності у спільній діяльності школярів. "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно і де і як я зможу ці знання застосувати" - ось основний тезис сучасного розуміння  метода проєктів, який і приваблює ті освітні системи, які намагаються знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями.

Успіх будь-якої діяльності залежить від правильної її організації. Тут важливо правило «триєдності» – співробітництво учителя, учня і батьків. Учитель несе на собі функцію члена команди, який направляє, коректує, консультує, а саме головне – надихає та є стратегом. Учень і батьки діють тандемом, де дитина є ідейним виконавцем, а один із батьків (або обидва) допомагає знайти потрібну інформацію, а іноді й матеріалізувати ідеї.

При роботі над проєктом найбільш правильним напрямом вважається утворення різних комбінаторних груп: учитель + діти, учитель + батьки, учитель + діти + батьки. Наприклад, два раза на тиждень учитель проводить заняття з дітьми з розробки проєкту на рівні дитини, навчає дітей планувати, збирати інформацію, знайомить з методами дослідження, і один раз на тиждень (наприклад, у п'ятницю у вечорі) – за схемою: учитель + батьки + учень, де уточнює основні принципи, правила, структуру проєкту, дії кожного.

В цьому випадку проєкт розглядається на рівні дитини, але з подвійною підстраховкою: з боку вчителя та з боку батьків.

Така організація хороша ще й тим, що батьки активно беруть участь в житті своєї дитини, х спільні творчі інтереси виходять за коло звичного домашнього спілкування.

Дійсно,  основа метода проєктів – його спрямованість на результат, який виходить під час вирішення тієї чи іншої практично чи теоретично значущої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Щоб досягти такого результату, необхідно навчити вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати і можливі причинно-наслідкові зв'язки.  А вирішення проблеми передбачає з одного боку, використання сукупності різноманітних методів і засобів навчання, а з іншого, - необхідність інтегрування знань і вмінь з різних сфер науки, техніки, технології, творчих областей. Результати виконаних проєктів повинні бути "відчутними": якщо це теоретична проблема - то конкретне її рішення, якщо практична - конкретний результат, готовий до впровадження.

Метод проектів передбачає розвиток пізнавальних навичок учнів, вмінь самостійно конструювати свої знання, аналізувати отриману інформацію, висувати гіпотези і способи досягнення критичного мислення. Використання вчителем методу проєктів робить навчальний процес більш творчим, стислим, цілеспрямованим, а учня - відповідальним і цілеспрямованим. Обов'язок вчителя підготувати усіх учнів до посильної кожному, але обов'язкової активної пізнавальної діяльності. 

Головна задача учителя - створити умови для розширення пізнавальних інтересів дітей. Учитель-керівник проєкту повинен мати високий рівень загальної культури, високі творчі здібності, багату фантазію. Учитель викликає самостійну активність учнів, кмітливість і винахідливість. 

Розвиваючий ефект проєктної діяльності якраз і залежить від самостійності дітей, які б відповідали певному віку.

В початковій школі проєктом може бути малюнок, якась композиція, створена своїми руками тощо. Також є важливим, щоб тема проєкту не давалася дорослими. На крайній випадок, можна запропонувати учням обрати тему із запропонованих учителем. Ще краще, коли тему обирають учні і учитель спільно. Планування, реалізація і оцінка проєктів в першу чергу здійснюється самими дітьми.

Усі навчальні предмети в початкових класах мають багато можливостей для організації проєктної діяльності. Метод проєктів є доцільним і ефективним і в роботі з дітьми молодшого шкільного віку.

Жоден сучасний урок не можна уявити без підвищення рівня самостійності учнів, творчого підходу до вивчення предмета. Але кожен предмет має свою специфіку і відповідно специфіку використання тих чи інших методів, технологій навчання.

Звернемося до такого предмету, як іноземна мова, його специфіці. Чи потрібен метод проєктів у викладання іноземних мов і як он може бути використаним з урахуванням специфіки предмета? Які проблеми можна розв'язувати доступними учням мовними засобами?

Перед усім, підкреслю те, що на уроках іноземної мови вчать способам мовленнєвої діяльності. Тому ми ведемо мову про комунікативну компетенцію, яка є однією з основних цілей навчання іноземним мовам. Звичайно ж комунікативна компетенція може бути сформована лише на основі лінгвістичної компетенції певного рівня.

Щоб сформувати в учнів необхідні уміння та навички в тому чи іншому виді мовленнєвої діяльності, сформувати лінгвістичну компетенцію на рівні, окресленому в програмі і Стандарті, необхідна активна усна практика для кожного учня групи.

Щоб сформувати в учнів комунікативну компетенцію поза мовним оточенням, недостатньо наситити урок умовно-комунікативними чи просто комунікативними вправами, які дозволяють розв'язувати комунікативні задачі.  

Важливо надати їм можливість мислити, розв'язувати певні проблеми, які народжують думки, дають змогу  міркувати над можливими шляхами вирішення цих проблем для того, щоб учні мали змогу акцентувати увагу на змісті свого висловлювання, щоб у центрі уваги була думка, а мова виступала у своїй прямій функції  - формування і формулювання цих думок.

Ось чому ми звернулися до методу проєктів на етапі творчого застосування мовного матеріалу. Тільки метод проєктів може дозволити розв'язати цю дидактичну задачу та відповідно перетворити уроки іноземної мови в дискусійний, дослідницький клуб, в якому розв'язуються дійсно цікаві, практично значущі й доступні для учнів проблеми з урахуванням особливостей культури країни і, за можливістю, на основі міжкультурної взаємодії. Адже на таких уроках завжди повинен бути присутнім предмет обговорення.

1. Системне закріплення знань з інших предметів (проєкти дають додаткові можливості). Знання, отримані на уроках хімії і фізики, можуть бути використані для прийняття правильного рішення по відбору оптимальної форми, алгоритму виготовлення речі, запланованої учнями. Знання з біології використовуються, коли учні обмірковують ергономічні фактори виготовлення. Математичні та просторові знання і навички розвиваються, коли учні планують та оцінюють власні ідеї, зважують та вимірюють матеріали, розробляють моделі по текстильним проєктам чи роблять креслення при роботі з деревиною чи металом. Естетичні здібності розвиваються, коли учні приймають рішення стосовно зовнішнього вигляду, кольору або текстури вироба.

Метод проєктів не тільки допомагає закріплювати знання і уміння з інших предметів,  забезпечуючи відповідні ситуації, у яких ці знання можна застосовувати, часто знання, необхідні учням для роботи над проєктом, "підстьобують" розвиток інтересу до інших предметів. Усі предмети значно виграють від інтеграції різних дисциплін при навчанні Технологіям.

2. Розвиток когнітивних вмінь (знаннєвих).

Навчання технологіям через проєкти розвиває когнітивні навички і вміння, що є досить корисним для учнів, незважаючи на вид діяльності, якою вони займалися. Учні вчаться навичкам й вмінням планування, дослідження, аналізу і узагальнення отриманих даних. В них розвиваються навички дивергентного (варіативного) мислення, які є важливими в творчій діяльності. В них також розвиваються навички конвергентного (в буквальному понятті це "сходження", "зближення") мислення, які необхідні для прийняття рішень. І по мірі удосконалення їх, в учнів розвиваються вміння обирати правильну стратегію для розв'язку конкретної задачі.

3. Розвиток соціальних і фізичних умінь.

Учні розвивають свої фізичні вміння, коли вони вчаться працювати з інструментами, обладнанням та іншою технікою. У них розвиваються "соціальні" вміння, коли вони досліджують потреби (навіть через найпростіше дослідження ринку попиту), випробовують свій виріб  і просять інших оцінити його. У них розвивається вміння слухати критику і вести критичне обговорення. Саме важливе те, що під час групової роботи розвиваються "соціальні" уміння працювати в команді.

4. Розвиток впевненості в своїх силах.

Учні вчаться підходити до навколишнього світу творчо, вчаться впевненості в тому, що вони в змозі покращити своє життя та життя інших. Вони вчаться сприймати себе як активних та здатних людей, а не простих отримувачів готових знань. Всім відомо, які труднощі виникають в учителя на проблемне запитання: «А якими були  цілі вашого уроку?»

Не менш важно з'ясувати і грамотно сформулювати відповідь на питання про те, якими є педагогічні цілі конкретного навчального проєкта.

Отже, головна меті будь-якого проекту – формування різних ключових компетенцій, під якими в сучасній педагогіці розуміють комплексні якості особистості, які включають в себе  взаємопов'язані знання, вміння, цінності, а також готовність мобілізувати їх у необхідній ситуації.

Які ж  компетенції формуються в результаті проєктної діяльності:

1.        Рефлексивні вміння:

- вміння осмислити задачу, для розв'язку якої недостатньо знань;

- вміння відповідати на питання: чому потрібно навчитися для розв'язку задачі;

2.        Пошукові (дослідницькі) навички:

- вміння самостійно залучати знання з різних областей;

-вміння самостійно знайти інформацію в інформаційному полі;

- вміння знаходити декілька варіантів розв'язку проблеми;

- вміння висувати гіпотези;

- вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

3.        Вміння і навички роботи у співпраці:

- вміння колективного планування;

- вміння взаємодіяти з будь-яким партнером;

- вміння взаємодопомоги в групі під час розв'язку загальних задач:

- навички ділового партнерського спілкування;

- вміння знаходити і виправляти помилки в роботі інших учасників;

4.        Менеджерські вміння і навички:

- вміння проєктувати процес (виріб);

- вміння планувати діяльність, час, ресурси;

- вміння приймати рішення і прогнозувати їх  наслідки;

- навички аналізу власної діяльності.

5.        Комунікативні вміння:

- вміння вступати в діалог, задавати питання тощо.;

- вміння вести дискусію;

- вміння відстоювати власну точку зору;

- вміння знаходити компроміс;

- навички брати інтерв'ю, навички усного опитування;

6.        Презентаційні уміння і навички:

- навички монологічного мовлення;

- вміння впевнено тримати себе під час виступу;

- артистичні вміння;

- вміння користуватися засобами наочності при виступі;

- вміння відповідати на незаплановані питання. 

Але у будь-якій діяльності є свої плюси та мінуси. Вважаю,що:

Плюси проєктної діяльності:

+ навички самоосвіти і самоконтролю;

+ моделюється реальний технологічний ланцюжок: задача-результат;

+ навички групової діяльності;

+ індивідуальний підхід;

+ інтерес до пізнавальної діяльності.

Мінуси проєктної діяльності:

- зростає навантаження на учителя;

- учень часто попадає в стресову ситуацію (переоцінка можливостей, технічні накладки);

- психологічні комунікативні проблеми;

- проблема суб'єктивної оцінки.

 Проєктна діяльність дозволяє розширити цілі та задачі уроків, змінити їх форму. Уроки-проєкти надають можливість зняти перенавантаження з молодших школярів.

Наостанок хочу відмітити, що не можна не погодитися з думкою вітчизняних та зарубіжних  педагогів і психологів, відповідно якому "проєктне навчання не повинно витісняти класно-урочну систему та ставати такою собі панацеєю, его потрібно використовувати як доповнення до інших "видів прямого чи  непрямого навчання".

Вважаю, що така  педагогічна технологія, як метод проєктів, не замінює традиційну систему, а органічно доповнює та розширює її.