МЕТОД ПРОЄКТІВ ЯК НАЙБІЛЬШ АДЕКВАТНА ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ (за матеріалами засідання педагогічної ради)

"... Проєктне навчання  заохочує та посилює

істинне учіння з боку учнів,

розширює сферу суб'єктивності

в процесі самовизначення, творчості

й конкретної участі..."

В. Гузєєв

Зміни, які відбулися наприкінці XX століття й відбуваються в теперішній час в суспільстві, суттєво змінили усі сторони людського життя, обумовивши нову соціальну ситуацію. Ці зміни знайшли відображення і в характері сучасної освіти - в її спрямованості, цілях, змісті, які зорієнтовані на «вільному розвитку людини», на творчу ініціативу, самостійність учнів, конкурентоспроможність, мобільність майбутніх спеціалістів. 

Однак в реальній освітній практиці сьогодні відчувається невідповідність існуючої системи освіти новим соціально-економічним задачам. Випускники шкіл є недостатньо підготовленими в таких сферах як використання знань для пояснення явищ, пошук, аналіз і інтерпретація інформації, організація комунікації, розв'язок проблем. 

Сучасна освіта, забезпечуючи репродуктивний рівень мислення, не створює умов для формування більш складних рівнів розвитку школярів. Основними ж характеристиками задач, які найчастіше виникають в сучасному житті, є невизначеність, неоднозначність, непослідовність, недостатня надійність інформації, наявність альтернативних точок зору. Саме тому зусилля сучасної освіти повинні бути направлені на формування такої якості знань і навичок випускника школи, яке пов'язано, передусім, з гнучкістю, широтою перенесення в інші ситуації, стійкістю до суперечностей і невизначеності, які дозволяють застосовувати отримані знання при вирішенні задач, відмінних від тих, в яких вони були набуті. Вимоги сучасного суспільства до якості освіти, зміна поглядів на призначення школи, передбачає коригування цільової спрямованості сучасної освіти.

Сьогодні конкурентоспроможність людини на ринку праці багато в чому залежить від його здатності опановувати нові технології, адаптуватися до умов праці, які постійно змінюються. Однією з відповідей системи освіти на цей запит часу є компетентнісно-зорієнтоване навчання, окреслене в Базовому стандарті базової і загальної середньої освіти України. В ньому позиціонуються наступні положення:

– Школа, яка зорієнтована виключно на академічні та енциклопедичні знання, з точки зору запитів ринку праці застаріла.

– Освіту повинно бути націлено на формування у випускників ключових компетенцій, адекватних соціально-економічним умовам.

Введення поняття компетентності дозволяє вирішити типічну проблему сучасних шкіл, коли учні добре володіють набором знань, але мають складності з їх використанням для розв'язання конкретних задач.

Під компетенцією розуміють готовність суб'єкта ефективно зорганізовувати внутрішні й зовнішні ресурси для досягнення поставленої мети. Саме тому мені хотілося б розпочати з визначення різниці між поняттями «компетенція» і «компетентність».

Компетенція в перекладі з латинської означає коло питань, в яких людина добре обізнана, володіє знаннями та має досвід. Компетентна в певній області людина має відповідні знання і здібності, які дозволяють йому обґрунтовано  судити про цю область і ефективно діяти в ній. Компетенція включає сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, вмінь, навичок, способів діяльності), що ставляться до певного кола предметів і процесів, і необхідні для якісної продуктивної діяльності стосовно них.

Компетентність – володіння людиною відповідною компетентністю, що включає його особистісне ставлення до неї та предмету діяльності.

Іншими словами, компетенція - це набір так нам до болю знайомих ЗУНів, а компетентність - це якість володіння ними, це те, яким чином компетенція проявляється в діяльності.

Упровадження поняття освітніх компетенцій в нормативну і практичну складову освіти дозволяє розв'язувати проблему, коли учні в змозі гарно оволодіти набором теоретичних знань, але зазнають значних труднощів у діяльності, яка потребує використання цих знань для вирішення конкретних завдань чи проблемних ситуацій. Освітня компетенція передбачає засвоєння учнем не окремих знань та умінь, а оволодіння комплексною процедурою, в якій для кожного виділеного напряму присутня відповідна сукупність освітніх компонентів, що мають особистісно-діяльнісний характер.

Освітня компетенція – це сукупність змістових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня до певного кола об'єктів реальної дійсності, які необхідні для здійснення особистісно й соціально-значущої продуктивної діяльності.

Компетенції можуть бути ключовими – це опорні набори знань, вмінь, навичок, якостей.

Які ж існують ключові освітні компетентності? 

1. Ціннісно-змістовні компетенції. Це компетенції в сфері світогляду, пов'язані з ціннісними орієнтирами учня, його здатністю бачити і розуміти навколишній світ, орієнтуватися в ньому, усвідомлювати свою роль і призначення, вміти обирати цільові і смислові настанови для своїх дій і вчинків, приймати рішення. 

2. Загальнокультурні компетенції. Учень повинен бути обізнаним, володіти досвідом  діяльності у питаннях національної й загальнолюдської культури, духовно-моральних засад життя людини і людства, культурологічних основ сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, побутової й культурно-дозвільної сфери. Сюди належить і досвід засвоєння учнем наукової картини світу.

3. Навчально-пізнавальні компетенції. Це сукупність компетенцій учня у сфері самостійної пізнавальної діяльності, яка включає елементи логічної, методологічної, загальнонавчальної діяльності, співвіднесеної з реальними об'єктами, що пізнаються. Сюди входять знання і уміння організації цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності

4. Інформаційні компетенції. За допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, факс, комп'ютер, принтер, модем, копір) та інформаційних технологій (аудіо-, відеозапис, електрона пошта, ЗМІ, Інтернет) формуються вміння самостійно шукати, аналізувати та відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати і передавати її. 

5. Комунікативні компетенції. Включають знання необхідних мов, способів взаємодії з оточуючими та віддаленими людьми і подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями в колективі. 

6. Соціально-трудові компетенції означають володіння знаннями і досвідом в сфері громадянсько-суспільної діяльності (виконання ролі громадянина, спостерігача, виборця, представника), в соціально-трудовій сфері (права споживача, покупця, клієнта, виробника), в сфері сімейних відносин і обов'язків, в питаннях економіки і права, в області професійного самовизначення.

7. Компетенції особистісного самовдосконалення направлені на засвоєння способів фізичного, духовного та інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та самопідтримки. До даних компетенцій входять правила особистої гігієни, турбота про власне здоров'я, статева грамотність, внутрішня екологічна культура. Сюди ж входить комплекс якостей, пов'язаних з основами безпечної життєдіяльності особистості. 

Зараз я пропоную вам універсальну гру "Так-ні". Я загадаю дещо, а ви будете намагатися знайти відповідь, ставлячи мені питання. На ваші запитання я зможу відповісти тільки словами «так» або «ні». Увага! Тут лежить предмет, який має деяке відношення до геометрії, його дуже полюбляють діти. Ваші запитання. (Це яблуко, воно має форму сфери, його дуже люблять діти.)

А тепер, поважні колеги, якщо ми з вами поміняємося яблуками, що залишиться в кожного із нас? У кожного із нас залишиться по яблуку. А якщо ми з вами обміняємося ідеями, що буде тоді? У кожного з нас буде по дві ідеї. Так казав і Томас Едісон.

Кожен учитель регулярно задає собі питання: «Як зробити ефективним процес навчання?», «Яка методика буде адекватною сучасній моделі освіти особистості?».

Я теж ставила собі ці питання, поки не прочитала одну китайську притчу. Вона каже: «Скажи мені –і я забуду, покажи мені – і я запам'ятаю, залучи мене – і я навчусь».

Ця китайська приказка стане епіграфом нашої сьогоднішньої з вами розмови.

Перед вами слово ПРОЄКТ. Які асоціації у вас виникають зі словом ПРОЄКТ? (план, задум). Дійсно, проєкт – це план, задум, результатом якого буде щось нове: продукт, програма, книга, сценарій тощо.  

Як виникає проєкт? Перед усім, з ідеї, яка, як правило, народжується в учителя в результаті аналізу роботи с дітьми. Но він таким чином створює проблемну ситуацію, що учню здається, що ця проблема займала його  не менше і він давно намагається її вирішити, але, не знав, як це зробити. Проєкт не обов'язково повинен бути яскравим й масштабним, головне, щоб тема була близькою та цікавою для учня.  Так народжується спільний доросло-дитячий проєкт. Результати можна представить на конкурсі: на рівні класу, школи і вище. Який проєкт буде свідомо виграшний, учителю підказують інтуїція та досвід участі в конкурсах проєктної діяльності. Тому учитель сам для себе вирішує, чого він хоче: научить дитину працювати над проєктом чи перемогти в конкурсі (що, втім, не знижує цінності роботи, а, навпаки, підвищує самооцінку учнів).

Наприклад, можна з'ясувати, як впливають кімнатні рослини на фізичне і психоемоційне становище учня, провести експеримент, а потім розвести в кабінеті ті кімнатні рослини, які позитивно впливають на емоції людини і його фізичне здоров'я. Можна через проєктну діяльність попрацювати у театрі. Результатом будуть створені за якоюсь технологією ляльки, сценарії та спектаклі для першокласників (творча сторона проєкту). Значущість такого проєкту з будь-яких аспектів педагогіки важко переоцінити.

Іншими словами, якщо наука, творчість і соціальне розуміння пов'язані воєдино, то народжується проєкт. 

Як ви вже здогадалися, сьогодні ми з вами поговоримо про метод проєктів – як про спосіб переходу від ЗУНів до ключових компетенцій. 

Метод проєктів привернув увагу педагогів ее на початку 20-го століття. Сьогодні метод проєктів є одним із найпопулярніших в світі, оскільки дозволяє раціонально сполучати теоретичні знання та їх практичне застосування для вирішення конкретних проблем навколишньої дійсності у спільній діяльності школярів. "Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно і де і як я зможу ці знання застосувати" - ось основний тезис сучасного розуміння  метода проєктів, який і приваблює ті освітні системи, які намагаються знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями.

Успіх будь-якої діяльності залежить від правильної її організації. Тут важливо правило «триєдності» – співробітництво учителя, учня і батьків. Учитель несе на собі функцію члена команди, який направляє, коректує, консультує, а саме головне – надихає та є стратегом. Учень і батьки діють тандемом, де дитина є ідейним виконавцем, а один із батьків (або обидва) допомагає знайти потрібну інформацію, а іноді й матеріалізувати ідеї.

При роботі над проєктом найбільш правильним напрямом вважається утворення різних комбінаторних груп: учитель + діти, учитель + батьки, учитель + діти + батьки. Наприклад, два раза на тиждень учитель проводить заняття з дітьми з розробки проєкту на рівні дитини, навчає дітей планувати, збирати інформацію, знайомить з методами дослідження, і один раз на тиждень (наприклад, у п'ятницю у вечорі) – за схемою: учитель + батьки + учень, де уточнює основні принципи, правила, структуру проєкту, дії кожного.

В цьому випадку проєкт розглядається на рівні дитини, але з подвійною підстраховкою: з боку вчителя та з боку батьків.

Така організація хороша ще й тим, що батьки активно беруть участь в житті своєї дитини, х спільні творчі інтереси виходять за коло звичного домашнього спілкування.

Дійсно,  основа метода проєктів – його спрямованість на результат, який виходить під час вирішення тієї чи іншої практично чи теоретично значущої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Щоб досягти такого результату, необхідно навчити вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати і можливі причинно-наслідкові зв'язки.  А вирішення проблеми передбачає з одного боку, використання сукупності різноманітних методів і засобів навчання, а з іншого, - необхідність інтегрування знань і вмінь з різних сфер науки, техніки, технології, творчих областей. Результати виконаних проєктів повинні бути "відчутними": якщо це теоретична проблема - то конкретне її рішення, якщо практична - конкретний результат, готовий до впровадження.

Метод проектів передбачає розвиток пізнавальних навичок учнів, вмінь самостійно конструювати свої знання, аналізувати отриману інформацію, висувати гіпотези і способи досягнення критичного мислення. Використання вчителем методу проєктів робить навчальний процес більш творчим, стислим, цілеспрямованим, а учня - відповідальним і цілеспрямованим. Обов'язок вчителя підготувати усіх учнів до посильної кожному, але обов'язкової активної пізнавальної діяльності. 

Головна задача учителя - створити умови для розширення пізнавальних інтересів дітей. Учитель-керівник проєкту повинен мати високий рівень загальної культури, високі творчі здібності, багату фантазію. Учитель викликає самостійну активність учнів, кмітливість і винахідливість. 

Розвиваючий ефект проєктної діяльності якраз і залежить від самостійності дітей, які б відповідали певному віку.

В початковій школі проєктом може бути малюнок, якась композиція, створена своїми руками тощо. Також є важливим, щоб тема проєкту не давалася дорослими. На крайній випадок, можна запропонувати учням обрати тему із запропонованих учителем. Ще краще, коли тему обирають учні і учитель спільно. Планування, реалізація і оцінка проєктів в першу чергу здійснюється самими дітьми.

Усі навчальні предмети в початкових класах мають багато можливостей для організації проєктної діяльності. Метод проєктів є доцільним і ефективним і в роботі з дітьми молодшого шкільного віку.

Жоден сучасний урок не можна уявити без підвищення рівня самостійності учнів, творчого підходу до вивчення предмета. Але кожен предмет має свою специфіку і відповідно специфіку використання тих чи інших методів, технологій навчання.

Звернемося до такого предмету, як іноземна мова, його специфіці. Чи потрібен метод проєктів у викладання іноземних мов і як он може бути використаним з урахуванням специфіки предмета? Які проблеми можна розв'язувати доступними учням мовними засобами?

Перед усім, підкреслю те, що на уроках іноземної мови вчать способам мовленнєвої діяльності. Тому ми ведемо мову про комунікативну компетенцію, яка є однією з основних цілей навчання іноземним мовам. Звичайно ж комунікативна компетенція може бути сформована лише на основі лінгвістичної компетенції певного рівня.

Щоб сформувати в учнів необхідні уміння та навички в тому чи іншому виді мовленнєвої діяльності, сформувати лінгвістичну компетенцію на рівні, окресленому в програмі і Стандарті, необхідна активна усна практика для кожного учня групи.

Щоб сформувати в учнів комунікативну компетенцію поза мовним оточенням, недостатньо наситити урок умовно-комунікативними чи просто комунікативними вправами, які дозволяють розв'язувати комунікативні задачі.  

Важливо надати їм можливість мислити, розв'язувати певні проблеми, які народжують думки, дають змогу  міркувати над можливими шляхами вирішення цих проблем для того, щоб учні мали змогу акцентувати увагу на змісті свого висловлювання, щоб у центрі уваги була думка, а мова виступала у своїй прямій функції  - формування і формулювання цих думок.

Ось чому ми звернулися до методу проєктів на етапі творчого застосування мовного матеріалу. Тільки метод проєктів може дозволити розв'язати цю дидактичну задачу та відповідно перетворити уроки іноземної мови в дискусійний, дослідницький клуб, в якому розв'язуються дійсно цікаві, практично значущі й доступні для учнів проблеми з урахуванням особливостей культури країни і, за можливістю, на основі міжкультурної взаємодії. Адже на таких уроках завжди повинен бути присутнім предмет обговорення.

1. Системне закріплення знань з інших предметів (проєкти дають додаткові можливості). Знання, отримані на уроках хімії і фізики, можуть бути використані для прийняття правильного рішення по відбору оптимальної форми, алгоритму виготовлення речі, запланованої учнями. Знання з біології використовуються, коли учні обмірковують ергономічні фактори виготовлення. Математичні та просторові знання і навички розвиваються, коли учні планують та оцінюють власні ідеї, зважують та вимірюють матеріали, розробляють моделі по текстильним проєктам чи роблять креслення при роботі з деревиною чи металом. Естетичні здібності розвиваються, коли учні приймають рішення стосовно зовнішнього вигляду, кольору або текстури вироба.

Метод проєктів не тільки допомагає закріплювати знання і уміння з інших предметів,  забезпечуючи відповідні ситуації, у яких ці знання можна застосовувати, часто знання, необхідні учням для роботи над проєктом, "підстьобують" розвиток інтересу до інших предметів. Усі предмети значно виграють від інтеграції різних дисциплін при навчанні Технологіям.

2. Розвиток когнітивних вмінь (знаннєвих).

Навчання технологіям через проєкти розвиває когнітивні навички і вміння, що є досить корисним для учнів, незважаючи на вид діяльності, якою вони займалися. Учні вчаться навичкам й вмінням планування, дослідження, аналізу і узагальнення отриманих даних. В них розвиваються навички дивергентного (варіативного) мислення, які є важливими в творчій діяльності. В них також розвиваються навички конвергентного (в буквальному понятті це "сходження", "зближення") мислення, які необхідні для прийняття рішень. І по мірі удосконалення їх, в учнів розвиваються вміння обирати правильну стратегію для розв'язку конкретної задачі.

3. Розвиток соціальних і фізичних умінь.

Учні розвивають свої фізичні вміння, коли вони вчаться працювати з інструментами, обладнанням та іншою технікою. У них розвиваються "соціальні" вміння, коли вони досліджують потреби (навіть через найпростіше дослідження ринку попиту), випробовують свій виріб  і просять інших оцінити його. У них розвивається вміння слухати критику і вести критичне обговорення. Саме важливе те, що під час групової роботи розвиваються "соціальні" уміння працювати в команді.

4. Розвиток впевненості в своїх силах.

Учні вчаться підходити до навколишнього світу творчо, вчаться впевненості в тому, що вони в змозі покращити своє життя та життя інших. Вони вчаться сприймати себе як активних та здатних людей, а не простих отримувачів готових знань. Всім відомо, які труднощі виникають в учителя на проблемне запитання: «А якими були  цілі вашого уроку?»

Не менш важно з'ясувати і грамотно сформулювати відповідь на питання про те, якими є педагогічні цілі конкретного навчального проєкта.

Отже, головна меті будь-якого проекту – формування різних ключових компетенцій, під якими в сучасній педагогіці розуміють комплексні якості особистості, які включають в себе  взаємопов'язані знання, вміння, цінності, а також готовність мобілізувати їх у необхідній ситуації.

Які ж  компетенції формуються в результаті проєктної діяльності:

1.        Рефлексивні вміння:

- вміння осмислити задачу, для розв'язку якої недостатньо знань;

- вміння відповідати на питання: чому потрібно навчитися для розв'язку задачі;

2.        Пошукові (дослідницькі) навички:

- вміння самостійно залучати знання з різних областей;

-вміння самостійно знайти інформацію в інформаційному полі;

- вміння знаходити декілька варіантів розв'язку проблеми;

- вміння висувати гіпотези;

- вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

3.        Вміння і навички роботи у співпраці:

- вміння колективного планування;

- вміння взаємодіяти з будь-яким партнером;

- вміння взаємодопомоги в групі під час розв'язку загальних задач:

- навички ділового партнерського спілкування;

- вміння знаходити і виправляти помилки в роботі інших учасників;

4.        Менеджерські вміння і навички:

- вміння проєктувати процес (виріб);

- вміння планувати діяльність, час, ресурси;

- вміння приймати рішення і прогнозувати їх  наслідки;

- навички аналізу власної діяльності.

5.        Комунікативні вміння:

- вміння вступати в діалог, задавати питання тощо.;

- вміння вести дискусію;

- вміння відстоювати власну точку зору;

- вміння знаходити компроміс;

- навички брати інтерв'ю, навички усного опитування;

6.        Презентаційні уміння і навички:

- навички монологічного мовлення;

- вміння впевнено тримати себе під час виступу;

- артистичні вміння;

- вміння користуватися засобами наочності при виступі;

- вміння відповідати на незаплановані питання. 

Але у будь-якій діяльності є свої плюси та мінуси. Вважаю,що:

Плюси проєктної діяльності:

+ навички самоосвіти і самоконтролю;

+ моделюється реальний технологічний ланцюжок: задача-результат;

+ навички групової діяльності;

+ індивідуальний підхід;

+ інтерес до пізнавальної діяльності.

Мінуси проєктної діяльності:

- зростає навантаження на учителя;

- учень часто попадає в стресову ситуацію (переоцінка можливостей, технічні накладки);

- психологічні комунікативні проблеми;

- проблема суб'єктивної оцінки.

 Проєктна діяльність дозволяє розширити цілі та задачі уроків, змінити їх форму. Уроки-проєкти надають можливість зняти перенавантаження з молодших школярів.

Наостанок хочу відмітити, що не можна не погодитися з думкою вітчизняних та зарубіжних  педагогів і психологів, відповідно якому "проєктне навчання не повинно витісняти класно-урочну систему та ставати такою собі панацеєю, его потрібно використовувати як доповнення до інших "видів прямого чи  непрямого навчання".

Вважаю, що така  педагогічна технологія, як метод проєктів, не замінює традиційну систему, а органічно доповнює та розширює її.

МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ У МІЖАТЕСТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД (з досвіду роботи заступником директора з методичної роботи)

   Ми живемо в такий час, коли багато що в звичному освітньому процесі вимагає змін, коли вчителю необхідно переосмислення того, як змінюється наше життя, наука, школа, вчительська праця, діти. Місія школи - підготовка випускників, що відповідають сучасним вимогам. І основна роль в її реалізації відводиться вчителеві. Сучасне суспільство пов'язує діяльність вчителя з творчою самостійністю, пошуком, високим професіоналізмом. Іншими словами :професійна активність повинна стати спосбом життя кожного вчителя.

   Але всі вчителі різні. Одні гостро сприймають життєві ситуації, ставлять під сумнів свої професійні можливості, інші продовжують вірити в свої сили "всупереч". Одні звикають до традиційного і "застій" закриває вчителя від творчих пошуків, інші усвідомлюють необхідність критичної самооцінки і прагнуть до змін. За цих обставин особливе значення має сучасне визначення лінії професійного мислення, поведінки і мотивів педагогічної діяльності колективу і окремого працівника.
   Стає очевидним, що розвиток школи неможливий без нових ідей, підходів, моделей, педагогічних технологій, без спільних зусиль вчених, педагогів-практиків, батьків, учнів. 

   Адміністрація нашої школи була прийнята позиція, яку можна охарактеризувати так: «Зацікавити людей роботою - значить реалізувати плани. Зацікавити вчителів в професійному розвитку - значить надовго забезпечити успіх у розвитку всієї школи ».

   Методична робота в школі проводиться в індивідуальній і колективній формах.

   Індивідуальна форма методичної роботи вчителів є складовою частиною їх самоосвіти. Зміст індивідуального самоосвіти педагога охоплює систематичне вивчення політичної, психолого-педагогічної, наукової літератури, безпосередню участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань; розробку окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи, проведення експериментальних досліджень , підготовку доповідей, виступів на педагогічних радах, методичних нарадах і оперативках, огляд і реферування педагогічних та методичних журналів, збірників та ін

  Організація самоосвіти передбачає тісний зв'язок з практичною діяльністю педагога; систематичність і послідовність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; багатоплановий (комплексний) підхід до організації вивчення теми з самоосвіти, індивідуальний характер самоосвіти як найбільш гнучкої форми отримання педагогом знань; гласність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі, створення в школі умов для звернення педагогів до нових досягнень науки і передового педагогічного досвіду; завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (доповіді, участь у семінарах, підготовка виступів, підготовка доповідей, участь у засіданні педагогічної ради, науково-практичній конференції та ін.)

   Для молодих фахівців протягом перших трьох років року працює Школа молодого вчителя. Її мета - придбання молодими вчителями практичних умінь і навичок педагогічної діяльності. За кожним з них закріплюється наставник з числа кращих вчителів відповідної спеціальності. Наставник допомагає молодому педагогу в плануванні навчально-виховної роботи, в розробці поурочних планів та ін Результати роботи розглядаються кінці навчального року на підсумковому засіданні школи молодого вчителя.

   Відкриті уроки - одна з колективних форм методичної роботи, їх мета - підвищення майстерності всіх учителів. Основні завдання відкритих уроків: впровадження в практику вчителів передового педагогічного досвіду і результатів досліджень педагогічної науки, спрямованих на вирішення завдань, що стоять перед національною школою. Під час аналізу та обговорення відкритих уроків необхідно забезпечити цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість, поєднану з доброзичливістю у критичних зауваженнях, поєднання аналізу уроку з практичними рекомендаціями, підведення його підсумків кваліфікованими спеціалістами.

   Взаємовідвідування вчителями уроків має істотне значення у підвищенні педагогічної майстерності вчителів. Якщо молодий і недосвідчений учитель відвідає урок, який проводить старший колега, він може збагатити свій методичний багаж. Якщо досвідчений педагог відвідає урок менш досвідченого колеги, то зможе порадити йому, як удосконалити той чи інший момент уроку. Можливо, і досвідчений педагог знайде щось корисне для себе у молодшого колеги.

   Предметні кафедри - центр методичної роботи, вивчення і впровадження досягнень теорії та передового досвіду в практику навчання конкретних навчальних дисциплін. У нашій школі кафедра є основним науково-методичним підрозділом, що здійснює проведення навчально-виховної, методичної, експериментальної і, головне, науково-дослідної роботи.

У нас в школі їх п'ять:

1. Кафедра фізико-математичних і технічних наук

2. Кафедра початкової освіти

3. Кафедра гуманітарних наук

4. Кафедра природознавчих наук

5. Кафедра естетичних дисциплін і культури здоров'я

   Основною функцією предметної кафедри є проведення всіх видів навчальної діяльності. З цією метою:

- Забезпечується безперервне вдосконалення якості викладання: активізація практичних, семінарських, лабораторних індивідуальних і самостійних занять як ефективних форм закріплення знань, прищеплення учням необхідних умінь і навичок, розвитку їх творчих здібностей;

- Організовується науково-дослідна робота учнів;

- Проводиться підсумкова і проміжна атестація учнів з предметів кафедри, аналізуються їх підсумки;

- Здійснюється комплексне методичне забезпечення навчальних предметів кафедри, навчальних посібників, розробка навчально-методичних матеріалів по проведенню всіх видів занять, а також інших посібників, які передбачають використання нових форм і методів викладання, раціональне поєднання методичних прийомів, ефективне використання сучасних технічних засобів навчання та лабораторного обладнання ;

- Здійснюється підготовка та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, вивчається, узагальнюється і поширюється досвід роботи кращих вчителів, надається допомога молодим фахівцям в оволодінні педагогічною майстерністю;

Всі вчителі беруть участь у науково-дослідної та дослідно-експериментальній роботі школи:

- Приймають участь в експериментальних та наукових дослідженнях по найважливіших теоретичних проблем за профілем кафедри, проблемам педагогіки в тісному зв'язку із завданнями підвищення якості викладання навчальних предметів;

- Обговорюють результати науково-дослідних та експериментальних робіт і складають рекомендації до звітів oб їх проведенні, беруть участь у впровадженні результатів досліджень і експериментів у практику.

- Беруть участь в організації професійної орієнтації учнів.

   На засіданнях предметних кафедр вчителя заслуховують і обговорюють проект плану роботи на рік і доповнюють його, обмінюються досвідом з питань підготовки до нового навчального року, нову фахову літературу, доповіді з актуальних питань навчання і виховання, організовують взаємовідвідування уроків, проведення і обговорення відкритих уроків, виготовленнянаочності, застосування технічних засобів навчання, виробляються і приймаються рекомендації. На останньому засіданні підводять підсумки діяльності об'єднання за рік, намічають завдання на наступний навчальний рік.

   Також робота предметних кафедр спрямована на пошук способів виявлення потенційної обдарованості серед учнів, на пошук форм і методів роботи з обдарованими дітьми. Тому одним з найважливіших завдань роботи предметної кафедри є організація науково-дослідної роботи учнів. Для успішної роботи над цим питанням створено інформаційний банк даних обдарованих дітей, створюються авторські програми та методичні розробки, спрямовані на їх розвиток (особливо, молодшого шкільного віку), проводиться систематизація матеріалів періодичних видань з проблем дитячої обдарованості. Забезпечується участь обдарованих дітей в олімпіадах і творчих конкурсах різних рівнів. Розглядаються питання організації роботи з обдарованими дітьми та визначення подальших напрямків роботи.

   Також в компетенції кафедри - організація консультацій для молодих учителів, заслуховування звітів учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти.

   В системі шкільних предметних кафедр створені творчі мікрогрупи в складі 8-10 добре теоретично підготовлених учителів, які працюють над вирішенням актуальних проблем навчально-виховного процесу (наприклад, використання комп'ютера в навчальному процесі, формування світогляду учнів у процесі вивчення навчальної дисципліни, диференційоване навчання та ін.). Тривалість роботи творчої групи залежить від складності проблеми, над якою вона працює (один-два роки). Завершальним етапом роботи групи є виступ на педагогічній раді та підготовка методичних рекомендацій щодо ефективного вирішення досліджуваної проблеми.

Одним із шляхів підвищення методичного рівня вчителів є залучення їх до розробки актуальної для школи проблеми, до роботи над якою залучаються всі педагоги школи.

   Постійно діючий психолого-педагогічний семінар - продуктивна форма методичної роботи. Цінність його в тому, що вчителі самостійно опрацьовують педагогічну літературу з обговорюваної проблеми, аналізують власний досвід. Опрацьовані матеріали учасники семінару-практикуму оформляють у вигляді рефератів або доповідей.

   Педагогічні читання - сприяють підвищенню педагогічної майстерності вчителів. Мають метою узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду і проводяться з актуальної педагогічної тематики.

Вчителі школи протягом певного періоду працюють над окремими темами проблеми і на шкільних педагогічних читаннях доповідають про результати свого дослідження.

   До форм теоретичних занять у школі відносять спільне вивчення програм, підручників, методичних посібників, психолого-педагогічних вимог до уроків, дидактичних принципів і шляхів їх реалізації; систематичне інформування слухачів школи про новини науково-методичної та психолого-педагогічної літератури, вивчення актуальних питань педагогіки і методики навчання та ін Для здійснення продуктивної діяльності по даному напряму в нашій школі протягом багатьох років створено і працює Рада методичного кабінету.

   Творчі звіти вчителів - використовуються перед атестацією педагогічних працівників. Звітуючи на педагогічній раді, вчитель ділиться своїми знахідками, методичними напрацюваннями, знайомить інших учителів з технологією власного досвіду.

   Своє завдання як адміністрація визначаємо наступним чином - перевести педагогів в зону підвищеної мотивації. Дати відчути кожному вчителю особисту причетність до загальної справи. А якщо людина усвідомлює свою значущість, то починаються і самовизначення, і самовираження, і самореалізація, тобто, змінюється стереотип його мислення, поведінки, відбувається саморозвиток.

    Щоб атестація і весь межаттестаціонний період не були для педагога процесом, відокремленим від якісної професійної діяльності, а для школи - від рівня і якості підготовки випускників, в управлінні професійним розвитком колективу ми йдемо від мотивації окремого педагога на особистий результат до мотивації на успішність учнів. Саме для цього в школі створено наукове товариство учнів «Світанок», в роботі якого беруть участь всі вчителі та учні школи. Робота в НОУ «Світанок» дає простір для творчої ініціативи учнів і педагога, має на увазі їх дружнє співробітництво, що створює позитивну мотивацію дитини до навчання.Підсумком спільної роботи вчителів та учнів стала науково-практична конференція, на якій була проведена конкурсна захист науково-дослідницьких робіт учнів 2-10 класів. Кожен учень та його керівник будуть відзначені невеликими призами і грамотами на традиційному шкільному «Фестивалі талантів».

   Мета будь-якої управлінської діяльності - організувати роботу так, щоб вона принесла найбільший ефект. Для цього необхідні різні ресурси, перш за все матеріально-технічні, фінансові, інформаційні. Тому однією з цілей адміністрації є стимулювання педагогів, як морально, так і матеріально.

   В рамках впровадження програми «Сто відсотків» всі вчителі школи пройшли навчання на комп'ютерних курсах «Microsoft», «Intel - партнерство в навчанні», «Digital Literacy». Яскравим підтвердженням цього стала участь школи з вересня 2011 року у Всеукраїнському проекті «Відкритий світ», який проводився на базі 7-Б класу. Адміністрацією школи спільно з Опікунською радою було проведено підключення всіх класних кімнат, учительської, методичного кабінету, кабінетів адміністрації до мережі Internet.